пʼятницю, 27 листопада 2009 р.

Что сулят ближайшие выходные???


Неделя после вынужденного карантина оказалось насыщенной!
Выходные, вижу, будут не менее интересными.









Суббота
встреча с командой замечательного проекта "Наука при Каві" - будем обсуждать что-то очень интересненькое и новенькое!
открытие экологического проекта Green Rush в Большевике, который реализуется в рамках междунородной молодежной организации AIESEC
вечер не спланирован (люблю спонтанность;)

Воскресенье
утро - тренинг по "Проектному менеджменту" от КГ "Новая Концепция"
потом новое для меня мероприятие - назову её "креативная фокус-группа + загадки Киева" на тему создания дизайна упаковки для коньяка "Кастельс", которую организовывает Hoshva PR.

Вот так! Про впечатления расскажу позже)
Занимательного Вам уикенда;)

четвер, 24 вересня 2009 р.

The taste of life


С каждым годом мы становимся все взрослее и старше. Дни летят незаметно… Иногда переворачивая сразу несколько страниц календаря, задумываешься: «а что было вчера, а 5 дней назад?». Порой не замечая скоротечности жизни, мы рискуем упустить то важное, ради чего и стоит жить. Остановить мгновение и ощутить вкус жизни, осознать неповторимость этого чувства и насладиться им сполна… Казалось бы – легко, но почему мы так не делаем?
Почему не замечаем осенних листьев цвета апельсина под ногами, почему утро проходит в истерической примерке пятнадцати кофточек и выпитого кофе залпом, почему прекрасное звездное небо созерцаешь лишь в те короткие редкие минуты, когда в квартире случайно пропадает свет… Возможно ли научиться дышать полной грудью, не терять драгоценных минут, проживать каждый следующий день так, как будто он последний?

Научите меня, пожалуйста…

середу, 16 вересня 2009 р.

Танец моего сердца...



странно, но единственный танец, который мне не нравится - это вальс...)))

"Твой танец – романтичный вальс, нежность и лирика, полуулыбки и легкое дыхание, широкий шаг и белые перчатки, размеренность и уверенность, ощущение будущего и счастливые лица близких со страниц семейного фотоальбома.

Ты – солнечный зайчик, ангел-хранитель и настоящая фея чайных церемоний. Открытая, искрящаяся, добрая, дивная, искренняя – настоящий животворный бальзам и прозрачная колодезная вода.

Твоя стихия – земля. Ты восхитительна, как сама природа, дарящая радость нового дня. Истинная женщина, хрупкая и прекрасная, кружащаяся в вихре ласкового вальса – танца для двоих, рука об руку, сердце к сердцу – танца длиною в жизнь."

а какой танец твоего сердца?

суботу, 12 вересня 2009 р.

"Пусть говорят, что дружбы женской не бывает..."



Речь пойдет о такой спорной, вечной, иногда крепкой и надежной, иногда предательской и неискренней штуке – женской дружбе.
На эту тему написано сотни песен, снято тысячи фильмов и прожито миллионы реальных жизненных историй. Но девочки, девушки, женщины продолжают наступать на одни и те же грабли. Мы деремся за внимание одного парня, мы постоянно пытаемся быть стройнее, успешней, остроумней – лучше, чем она, мы завидуем (пусть не черной, но, согласитесь, серой завистью), когда у нее в жизни все отлично и все складывается. А может (настоящая) женская дружба – это миф? Может нам не стоит заморачиваться еще и этим (мужиков хватает:)? Может женщины просто не умеют дружить и не созданы для искренней, настоящей, преданной дружбы? Нет, я не отрицаю женского общения в корне, но не лучше ли ограничиться общим походом по магазинам, болтанием по телефону и совместным просмотром фильма? Зачем посвящать ее в самые глубокие тайны души, открываться и делиться переживаниями? Ведь все в жизни проходит… и проливной летний дождь, и напряженный период сессии, и «настоящая» дружба. Правду говорят, она измеряется временем. Но сколько нужно времени, чтобы понять, можно ли положиться и довериться человеку, которого гордо называешь другом. Отдает ли он столько, сколько берет от отношений? И когда наступает момент «перезагрузки» - понимание того, что вас уже ничего не связывает… и нужно просто отдалиться, не ожидая последней капли?
Даже головой понимая, что не стоит подруге (да и никому не стоит – время сейчас такое…) выворачивать душу наизнанку, ты привязываешься… открываешься… делишься… А потом - проходит время - мир меняется, люди вокруг меняются, на пути встречаются новые знакомые, интересы расходятся. И дружба просто сдувается или лопается как воздушный шарик. Мы меньше общаемся, мы реже звоним, мы уже не ходим друг к другу в гости… И произнесенная в трубку фраза: «Нужно как-то встретиться!» уже ничего не значит, и это «как-то» растягивается на месяц, а потом и год, и в конце-концов – на целую жизнь.
И если даже не время съедает дружбу, это делает ревность или зависть. Когда мы уже не умеем искренне радоваться достижениям подруги, когда пропадает желание слушать о ее любовных историях и в то же время бесит, что она сама не желает рассказывать о них, когда понимаешь, что ей интересней общаться и проводить время в кругу других подруг… вот тогда тебе начинает доходить, что жизнь сама расставляет все по местам. И иногда не стоит ей сопротивляться. Лучше просто сказать любимой подруге спасибо за все прожитое вместе и отпустить, … иногда созваниваясь, говоря: «Привет! Как дела? ... Нужно как-то встретиться…»

неділю, 6 вересня 2009 р.

Из любимого...


Борис Пастернак

* * *

Быть знаменитым некрасиво.
Не это подымает ввысь.
Не надо заводить архива,
Над рукописями трястись.

Цель творчества самоотдача,
А не шумиха, не успех.
Позорно ничего не знача,
Быть притчей на устах у всех.

Но надо жить без самозванства,
Так жить, что бы в конце концов
Привлечь к себе любовь пространства,
Услышать будущего зов.

И надо оставлять пробелы
В судьбе, а не среди бумаг,
Места и главы жизни целой
Отчеркивая на полях.

И окунаться в неизвестность,
И прятать в ней свои шаги,
Как прячется в тумане местность,
Когда в ней не видать ни зги.

Другие по живому следу
Пройдут твой путь за пядью пядь,
Но пораженья от победы
Ты сам не должен отличать.

И должен ни единой долькой
Не отступаться от лица,
Но быть живым, живым и только,
Живым и только до конца.

понеділок, 8 червня 2009 р.

На что похоже счастье???

Счастье... В этом слове заложено так много и одновременно совсем ничего... Каждый из нас мечтает о счастье, но в то же время не может обьяснить, в чем оно состоит... Мы всю жизнь стремимся его обрести, но всегда есть что-то, что не позволяет чувствовать себя счастливыми в полной мере.

"Счастье бродило по свету и всем, кто ему встречался на пути, Счастье исполняло желания, что ему и следует делать, как я полагаю. Однажды Счастье по неосторожности провалилось в яму и не смогло выбраться. К яме подходили люди и загадывали свои желания, а Счастье, естественно, выполняло их. К яме подошёл молодой парень. Он посмотрел на Счастье, но не стал ничего требовать, а спросил: "Тебе-то, Счастье, чего хочется?". "Выбраться отсюда", - ответило Счастье. Парень помог ему выбраться и пошёл своей дорогой. А Счастье... побежало за ним."
Кажется, счастье подвергается тому же простому принципу, что и любовь, успех или везение. Оно придет, когда ты меньше всего будешь его ждать. Но как это соотносится с модными сегодня smart-целями, аффирмациями, "коллажами" мечты и навыками высокоэффективных людей? Все вокруг твердят, чтобы быть счастливым нужно понять, что ты хочешь, каким образом ты можешь это получить и расписать все на листе бумаге. И вот так, следуя поставленым задачам на каждый день, воплощая цели на месяц, а потом на год, ты уверенно близишься к заветной мечте, исполнение которой, безусловно, сделает тебя счастливым!

В теории все звучит безукоризненно. Но срабатывает ли это на практике? Ощущаешь ли ты заветное счастье, разложив его перед этим на маленькие кусочки?

Наверное, ответ на этот вопрос весьма индивидуален... Ведь рецепт счастья у каждого свой и способы его лепки наверняка тоже...

"Бог слепил человека из глины, и остался у него неиспользованный кусок.
— Что еще слепить тебе? — спросил Бог.
— Слепи мне счастье, — попросил человек.
Ничего не ответил Бог, и только положил человеку в ладонь оставшийся кусочек глины."

Самое интересное, что изначально мой кусочек глины ничем не отличается от твоего, но в результате, каждый скульптор получает свой шедевр, который всегда не похож на остальные.

Мое счастье похоже на гармонию, внутреннюю и с внешним миром, на радость в глазах родителей, когда приезжаю домой, на искренние улыбки близких людей, которые остаются в памяти на всю жизнь, на солнечные лучи, от которых просыпаешься утром, на примерку мантии выпускника, о которой мечтаешь еще с 11 класса, на просмотр любимого фильма, который видела уже раз 100, на веселые лица детей, пробегающих мимо, на примчавшую через полчаса подругу с мартини в руках, когда говоришь, что тебе плохо на душе, на отражение в зеркале, когда стоишь перед ним во всей красе, готова к выходу, на письмо в конверте и с маркой в почтовом ящике, имя адресанта которого вызывает приятные воспоминания, на неожиданный телефонный звонок любимого... так... просто... сказать, что любит...


Я увлеклась...) Счастливых вам снов...


А на что похоже Ваше счастье? И что сделать, чтобы оно побежало за тобой?

неділю, 31 травня 2009 р.

Що несе в собі 31 травня???




По-перше, останній день весни )

По-друге, мій День Ангела

По-третє, всесвітній день білявок (до яких я себе по праву відношу уже рівно 9 місяців:)

По-четверте, всесвітній день без Тютюну

По-п'яте, День Києва!
По-шосте, останній день писанини диплому (я сподіваюсь, що сьогодні, хай може і на світанку, але це закінчиться:)


В мене 6 причин святкувати!!! Але змушена терпіти до першого дня літа, оскільки шоста причина дуже вагома;)


хм-хм-хм:(

пʼятницю, 29 травня 2009 р.

Жіночі глянцеві журнали: спростовуємо стереотипи!


А Ви знаєте, яка вона - справжня жінка? Це висока струнка блондинка з невеликою кількістю сірої речовини в мозку, схиблена на погоні за модними тенденціями та постійному і хронічному схудненні. Її основне завдання – вміти задовольняти чоловіка.
Саме такий стереотип глянцевих видань сформувався в українському суспільстві. Типу сучасна жінка – це аполітична «бегунья» за покупками, яка опікується тільки одягом, кулінарією та «своїм» чоловіком, невтомна дослідниця невирішуваних чоловічих загадок.
Ілюстровані глянцеві журнали є одним з видів друкованих засобів масової інформації, які займають проміжне місце в медіа індустрії між газетами і книгами, що й визначає їх специфіку.
Як зазначає Чернов, журнали з самого початку були націлені заповнити прогалину між газетами та «серйозними», «інтелектуальними книгами». На сторінках журналів інформація розважального характеру (модні новинки, реклама товарів та послуг) чергується з матеріалами з історії, мистецтва, культурної спадщини, які по формі та змісту доступні масовому читачу. Другою важливою особливістю журналу як медіа продукту являється його «адресність», орієнтація на певну групу читачів. Цільова аудиторія глянцевих журналів поділяється за певною ознакою потенційного читача: стать (чоловічі, жіночі), професійна приналежність (журнал для бухгалтерів, вчителів математики і т д), місце проживання (місто, село) та інші. В якості третьої специфічної характеристики глянцевих журналів доцільно зазначити дизайн видання. На відміну від газет та книг, де переважає текст, а картинки, фотографії, карикатури та інше являються тільки ілюстрацією до тексту, в журналі візуальний і вербальний компоненти існують як рівні частини цілого.
Для аналізу я вибрала глянцевий жіночий журнал “Cosmopolitan”, який видається в Україні. Для валідності результатів, на мою думку, доцільно розглянути всі видані журнали за 2008 рік (12 штук).
Журнал виходить раз на місяць, кількість сторінок коливається від 170 до 340, з яких реклами – 20-30%.
Має наступні постійні рубрики: Історії з обкладинки, Ти і Він, Твоє життя, Непроста історія, Кар’єра, Здоров’я, Подорож, Краса, Мода, Зірки, Рубрики.
Крім того, деякі випуски можуть присвячуватися певній тематиці. Наприклад, кар’єрі, стосункам з чоловіками, музиці і т ін.
Як бачимо з вище наведених основних складових даного журналу, уже можна стверджувати про різноманітність предметів подання інформації та зачіпання редакторами журналу найважливіших сфер жіночого життя.
Крім того в журналі представлені стандартні теми, такі як психологічний тест, поради щодо інтер’єру, коротке оповідання, кулінарний рецепт, корисні адреси та гороскоп.
Важливою частиною журналу являється реклама, так як вона займає майже третину всього контенту. Серед тематик превалюють косметичні засоби, нижня білизна, парфуми (як жіночі, так і чоловічі), інші глянцеві журнали, мобільний зв’язок, одяг (відомі бренди), цигарки, дрібна побутова техніка та косметичні засоби для чоловіків. Як бачимо, товари повністю розраховані на цільову аудиторію самого журналу. Хоча тут знову ж таки можна говорити про гендерну дискримінацію. Адже вибір жінки обмежується і ставиться в певні рамки. На сторінках з рекламою переважають гарні стрункі моделі в вишуканому одязі, білизні з гладенькою шкірою та ідеальним волоссям.
Зустрічаються статті на тему: «Як зберегти шлюб?», «6 головних помилок сімейного життя. Не зроби». Але таких текстів дуже мало. Мається на увазі скидання на жінку вирішення всіх проблем: будь-то негаразди в шлюбі, непослух дітей, організація відпустки, приготування їжі, піклування про чоловіка, його зовнішній вигляд та про його почуття. Тобто виходить в своїй більшості “Cosmopolitan” не насаджує тих стереотипів, що жінка має і може вирішувати будь-які питання в приватній та публічній сфері.
Надзвичайно радує те, що багато матеріалу присвячено особистісному розвитку молодої жінки, її вмінню використовувати життя по максимум, з користю проводити вільний час. Це, насамперед, дуже мотивує і спонукає до формування активної життєвої позиції. Крім того, читачки мають можливість брати приклад з відомих успішних жінок або «простих смертних», життєві історії яких представлені на сторінках даного журналу. Такі прекрасні жіночі створіння своїм бажанням, волею та мріями змушують нас захоплюватися ними та вкотре замислитися про сенс життя, про важливість кожного його моменту та про найрідніших нам людей.
Поцікавившись ставленням людей до жіночих глянцевих журналів у знайомих, переглянувши форуми, виявилося, що відношення до даного виду друкованої преси досить неоднозначне. Деякі дійсно цікавляться ними, деякі просто погоджуються, що вони мають право на існування, інші ж вкрай негативно висловлюються про глянець, вважаючи такі журнали «Глупы до безумия. Тупы и зацикленны. В них нет ничего особенного. Они ничем не помогут!». Так агресивно говорити люди дозволяють собі здебільшого на форумах, коли ніхто не може ідентифікувати твою особистість і оцінити, а чи справді тобі не потрібні ті самі поради з тупих та примітивних жіночих журналів. Загалом ставлення досить нейтральне, і на мою думку, найбільш адекватним відношенням до даної преси є сприймання інформації з внутрішнім особистим фільтром, який допоміг би відрізняти корисні цікаві статті від творчого «спаму» «недалеких» журналістів. Також на захист жіночих глянцевих журналів варто сказати, що останні ніколи й не претендували на позицію серйозного інтелектуального видання. Це преса розважального характеру, спрямована на молодих жінок віком від 16 до 35 років; розрахована на читання на відпочинку, за чашечкою кави і т д.
Деякі журналісти зазначають, що глянцеві жіночі журнали формують у жінки відчуття того, що вона постійно щось комусь повинна. Вона постійно повинна видаляти небажане волосся, позбуватися целюліту, підтримувати в домі приємну психологічну атмосферу, задовольняти усі сексуальні бажання чоловіка, мати волосся без лупи, знати 101 рецепт приготування борщу, бути терпимою та мудрою, розуміти та сприймати чоловічі забаганки та багато-багато іншого. Даний перелік далеко цим не обмежується. І доля правди в цьому дійсно є. Дійсно, той же “Cosmopolitan” через сторінку радить нам як доглядати за власною зовнішністю, як досягти гармонії в собі та в родині, як налагодити сексуальне життя з партнером, як вести господарство та інше. І знову я повертаюсь до того, що непотрібно все сприймати буквально і повністю. Кожна з нас має право на своє бачення поданої інформації і можливість вибору: користуватись нею чи ні.
Позитивним моментом є оптимістичне налаштування читача через яскраві сторінки журналу, сповнених щасливих усміхнених людей з установкою на радість та задоволення. Це безумовно передається і жінкам, які гортають даний журнал.
Так, я згодна з деякими критиками щодо насаджування глянцевими журналами жінці установки «Бути ідеальною», але тільки частково. Розповідаючи про вміння бути прекрасною в певних сферах життя, редактори журналу не змушують нас слідувати цим порадам. Адже кожен з нас – це особистість з певними усталеними поглядами, з певним рівнем виховання, з певними звичками, що склалися. Тому як і до всього в цьому житті, жінка повинна ставитись до глянцевих журналів критично, пропускати надану інформацію через себе і самій вирішувати: потрібна їй ота шикарна блуза з нової колекції чи ні, пофарбує вона волосся в рудий колір (тільки тому, що так зробила Джулія Робертс) чи ні, хоче вона експериментувати в ліжку, щоб чоловік не знудився з нею чи ні…
На мою думку, даний журнал аж ніяк не пропагує такий собі образ жертовності жінки, постійне удосконалення себе та прагнення до ідеалу, що може супроводжуватися нервовими зривами, невпевненістю та стресами. Кожна людина, незалежно від того, чоловік це чи жінка, не повинна стояти на місці, а постійно і активно розвиватися, навчатися чомусь новому, шукати гармонію та баланс у кожній сфері життя. “Cosmopolitan” в даному випадку тільки направляє сучасну жінку у нестримному вирі речей, стосунків та соціального оточення. Він у доступній формі подає практичні поради по влаштуванню нашого життя, зачіпає такі важливі сфери, як здоров’я, кар’єра, стосунки з коханою людиною, зовнішній вигляд, мотивація і т д. Адже стати справжньою жінкою – мрія всіх жінок. Звісно, все не так просто, і для цього знадобиться багато часу та зусиль, постійний самоконтроль. Жіночі глянцеві журнали – прекрасні путівники, де завжди можна знайти інформацію та чіткі настанови, що дозволять нам наблизитися до ідеалу та зробити себе трошечки кращими.

пʼятницю, 22 травня 2009 р.

Французский маникюр, или феномен «хорошей девочки» (очень не хотела заводить блог для записей а-ля "Любий щоденнику,...", но... чуть-чуть можно;)



Смотрю на свой свежий идеальный французский маникюр и понимаю: кажется, на мне клеймо «хорошей девочки».

Интересно, а где грань между хорошим и плохим, добрым и злым, скромным и наглым, белым и черным…? Я ни в коем случае не хочу никого обидеть, просто тема очень щепетильная. Иногда я даже восхищаюсь людьми, которые скажут, как отрежут … и никто на них не держит обиды и зла. Ведь каждый в этой жизни сам за себя. Так почему одни парятся по каждому поводу, а другие живут в свое удовольствие? Говорят, что «плохим девочкам» (в хорошем смысле этого слова:) живется легче и проще. Проверить это будет сложно… хотя если концептуализировать понятие «хорошей» и «плохой» девочки и применить пару методов социологических исследований, то все реально.
Хорошие девочки себя не хвалят, но я буду рассуждать, основываясь на своих наблюдениях и словах близких людей. Итак, я совсем не умею врать, даже если очень-очень нужно; я обожаю своих папу и маму (а не «предков», «родаков», «стариков» и других ужасные слова); мне сложно отказывать людям в просьбах; я очень переживаю из-за любых разногласий или ссор; меня обожают дети; их родители мной восхищаются; я помню все Дни Рождения близких и не очень мне людей (и это без календаря Вконтакте:); я хорошо училась в школе(в академии все по-другому, только потому что – см. пред. фразу); я была старостой класса; я посещала кучу кружков; я очень ответственная (пусть в последнюю минуту, но сделаю то, что пообещала кому бы-то ни было); я никогда не скажу человеку что либо, если я так действительно не думаю; я стараюсь улыбаться вопреки разным жизненным ситуациям; я готова жертвовать своим временем, удовольствием или выгодами ради других… и вопреки всему тому, что я здесь написала, я не умею себя хвалить и превозносить свои какие-то заслуги…
А самое ужасное, что мне это изрядно надоело! Иногда так хочется ляпнуть первое, что пришло в голову и не думать про последствия, про чувства, про то, что подумают про тебя остальные или просто забить и не отвечать на входящие звонки, не придти на встречу, не стараться сделать что-то лучше, чем требуется…
Но, поверьте, сколько раз не пробовала… не выходит! Очень часто, я понимаю, что сама ищу на свою по*у проблем. Ну не могу я без этого… то ли гены у меня такие, то ли воспитание…

Я не жалуюсь и не хвастаюсь (да и не факт, что есть чем:)… просто делюсь…
"хороших" вам снов:)!

«Але не бійся прикрого рядка.
Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.
Не бійся правди, хоч яка гірка,
не бійся смутків, хоч вони як ріки.

Людині бійся душу ошукать,
бо в цьому схибиш – то уже навіки.»
(просто вспомнились хорошие слова Лины Костенко)
p.s.: у меня куча недостатков, но это уже совсем другая история...

середу, 20 травня 2009 р.

В цьому вся я...





Банальний вислів Вільяма Шекспіра

"Весь світ - театр, а люди в ньому - актори!"



І воно ж дійсно так! Кожного дня, спілкуючись з рідними, стоячи в натовпі метрополітену, розмовляючи з колегою по роботі або відвідуючи перукаря, ми одягаємо різні маски і виконуємо різні ролі. Зазвичай сценарій стандартний, побудований на звичному утрої суспільства, на нормах моралі, на стереотипах... І так, рідко відходячи від режисерського задуму, кожен з нас проживає власне життя: ч/б або насичене яскравими фарбами, довге або коротке, яскраве або безлике... тимчасово зникаючи за лаштунками...


Деяким інколи щастить вчасно натиснути "pause" і перерватись на антракт для осмислення уже "зіграного" та для моменту сумніву: "А може змінити сценариста?" або взагалі "Змінити театр?". І класно, коли це відбувається без трагічних на те причин ... а просто так.


Здається, до мого "антракту" залишилась одна дія ... захист диплому! І позаду залишиться: майже 21 рік життя, безтурботне дитинство, прекрасне виховання (thanx my parents:), пристрасть до танцю, не дуже давно відкритий кулінарний талант, безліч зацікавлень і амбіцій ... а ще... незабутнє студентство в улюбленій Могилянці, парочка спроб працювати, дуже рідні "PR-Перці" (не могла не згадати:) і купа яскравих емоцій, відкритих людей, щирих усмішок та неповторних моментів... А попереду: а попереду ВСЕ ЖИТТЯ!!! З радостями і невдачами, зі злетами й падіннями, з новими знайомствами, подіями та моментами!

Сподіваюся, життя буде насиченим,
радості - чисельні,
невдачі - повчальні,
злети - без падінь,
падіння - м'які,
знайомства - приємні,
події - з сильним інформаційним приводом,
моменти - емоційні!!!
І хоч зараз перша ночі, я виснажена думками про успішний захист диплому і дуже хочу спати, я вірю, що все буде так, як я задумала!!! Не інакше!


І можливо, у "спектаклі" мого життя ще буде багато антрактів, негативних героїв і невдалих декорацій, та кожна наступна дія обов'язково буде неповторною, з реальними людьми і щирими емоціями, і що найважливіше - з аплодиментами вкінці!
Головне, що моя маска залишиться в гримерці... а перед вами буду я! справжня я!


Щиро ваша, Джульєтта

четвер, 14 травня 2009 р.

Откуда берутся дети?


Сегодня побывала на прекрасном спектакле

"Лирическая, комическая и порой мистическая история нескольких дней провинциального роддома. Здесь иллюзии соседствуют с реальностью и души нерожденных детей могут беседовать с мамой. В спектакле заняты известные телеведущие Маша Ефросинина и Даша Малахова, лучшие актрисы Театра на Подоле Соня Письман, Лариса Плотникова, Мария Рудковская, Лена Свирская, Татьяна Печенкина."



Билеты достать было очень сложно, но благодаря пробивным друзьям (спасибо Оле:) понимаешь, что нет ничего невозможного!
Спектакль заставил искренне плакать и смеяться с казалось бы обыденных жизненных ситуаций, которые слышим от родственников, друзей и знакомых про их родственников, друзей и знакомых.
Какой же мир все-таки несправедлив: кто-то хочет иметь детей, но не имеет возможности; кто-то после пяти дочек мечтает о сыне ... и готов жолудей под подушку насыпать (поймете, когда посмотрите спектакль), чтобы родился пацан; есть дети последних сеансов с последних рядов "от Антонио Бандераса"; часто встречаются неполные семьи, где ребенка воспитывает отец или мать; а есть семьи, которые готовы заплатить 20 тыс $ суррогатной матери за счастье воспитывать ребенка...
Жизнь - непонятная штука, но несмотря на все, в конце-концов, она сама все расставляет по местам! Чаще всего каждый получает то, что хотел... может сам того еще не подозревая...
всем советую посмотреть, тем более, что спектакль благотворительный - все вырученные деньги пойдут на помощь детям улицы...

спокойной ночи и театральных снов)



неділю, 10 травня 2009 р.

Дайте сотрудникам life:) почитать книгу Джо Коллоуэя!!!



"Эта книга - весьма прямой и открытый разговор об ответственности каждого работника в деле построения уникального бренда".

так вот!

Вчера для меня репутация мобильного оператора life:) изрядно пошатнулась! Её уровень и так был не слишком высок, мягко говоря. Но это был серьезный камень в их огород. Не хочу никому устраивать антиPR, но непрофессионализм и отношение сотрудников к клиентам меня возмутило!


Мне нужно было срочно получить выписку по последним звонкам одного номера. Во-первых, на сайте никакой информации про центральный офис компании я не обнаружила (правда, может я плохо искала:). Есть какой-то адрес непонятный, куда оказывается можна почтовые письма слать... а потом сидеть и ждать ответа :)

Набираю оператора... Прослушав и узнав про все проблемы какие могут возникнуть у пользователей с сим-карточкой, покрытием, звонками, телефоном и т д, и нажав 5 раз "определенный циферки" ... я наконец-то услышала голос оператора. Признаюсь, ситуация была серьезная... и мои нервы и так были на пределе.

Обьяснив все девушке "на том конце провода", я надеялась на конкретные ответы и дельный совет. Поразило, что человек не знает, какой адрес указан на сайте и что по этому адресу находится (на пару минут отлучалась - ходила узнавать!:). Нет, правда перед этим она с уверенностью сказала, что "да! это наш офис и они сегодня не работают (9 мая - выходной)". Потом выяснилось, что это просто юридический адрес компании, фактического или нет или она сказать не может, потому что "все, що є на сайті - це ваше, більше я вам сказати не можу" (может не дословно, но смысл такой).

Возникает вопрос: а зачем (чтобы не выразиться более грубо) нужны операторы мобильной связи???

чтобы как попугай повторять заученные фразы из "инструкции оператора"???


Вообщем на будущее знайте, что выписку по номеру телефона могут дать только конкратным абонентам, а если Вы пользуетесь предоплатой, то пишите письма с маркой! авось повезет и компания, которая "постійно піклується про своїх клієнтів" откликнется!


Сейчас эра "потребителя" и в первую очередь, как мне кажется, нужно заботится о клиенте!!!

Качество услуги безусловно важно (хотя и оно оставляет желать лучшего), но....


".... Люди, на самом деле, могут быть мощным отличительным фактором, с помощью которого можно продвинуть свой товар и выделиться среди остальных..." (Джо Коллоуэй)


Осталось только пожелать удачи компании life:) в завоевании рынка и становлении настоящего бренда!


P.S: через пару часов я получила смс с поздравлением с праздником и бонусом в 15 грн... но даной компании заслужить мое доверие теперь будет гораздо сложнее...

вівторок, 28 квітня 2009 р.

Життя глибин або чим люди відрізняються від макрелі?




«Арізона макі», 3D фільм і 7 км пішки…

Сидячи в IMAX кінотеатрі і насолоджуючись підводними глибинами, в голові крутилася одна думка: «Здається, закони природи всюди однакові…»

Завжди є бурі водорості, яких винищують морські їжаки і морська сонячна зірка, яка поїдає морських їжаків… І потім знову виростають водорості… І все повторюється знов і знов… Ось таке собі замкнене коло, але тим не менш все циркулює нормально і ніхто не сміє скаржитись.
За таким принципом відбувається абсолютно все. Тільки от в світі людей даний процес набуває трохи легшої форми. Ми нікого не їмо (слава Богу:). Але виживають все одно сильніші! На гору карабкається хто як може… Завжди існує конкуренція та нескінченна боротьба за місце під сонцем.

Питання: а що буде далі? До яких методів будуть вдаватися люди, щоб вижити в цьому жорстокому світі? Який відсоток складатимуть бурі водорості, морські їжаки і сонячні зірки?


І, взагалі, чи варто так боротися за достойне життя, якщо завжди знайдеться хтось сильніший за тебе...?

понеділок, 27 квітня 2009 р.

Перший вільний будній день...




за вікном +18...

пташки закликають на прогулянку...

сонечко вабить ласкавими променями...

В такі дні хочеться бродити парками та скверами, які зеленіють просто на очах, уплітати ріжок з McDonaldsa, на який за моїми останніми спостереженнями дуже зріс попит, і цілуватися в сутінках яскраво-червоного сонця, що повільно ховається в тихій гладі Дніпра.

А ти сидиш в однокімнатній київській квартирі, тиняєшся з кутка в куток і здригаєшся від кожної наступної думки про дипломну роботу, яка завмерла на стадії обраної теми.

("Чинники формування репутації організації як продукту діяльності Public Relations: соціологічні виміри".)

Ну чому диплом не потрібно захищати восени або взимку, коли на вулицю собаки не виженеш?


середу, 11 березня 2009 р.

Spring is in the air...


Ну ось... Початок весни просто змусив створити щоденник... Стільки думок в голові - треба ж їх кудись дівати!


Хоча я розділяю думку, що блоги для марнославних людей. Та, зрештою, всі ми трохи марнославні, і нічого з цим не поробиш...
Сподіваюся, разом з весною прийде гарний настрій, усмішка на обличчі і мотивація насолоджуватися життям на всі 100%!